Горілчаний бізнес 18 – го століття, або як “міністр фінансів” горілку гнав і в Києві продавав.
Цікаве життя козацької старшини 18 ст. описує у своєму щоденнику наказний лубенський полковник, а згодом – генеральний підскарбій Яків Маркович. Він народився 17 жовтня 1696 року. Отже, виповнилося 320 років від дня його народження. Яків Маркович був нащадком одного з найбагатших родів козацько-єврейського походження. Дід Марковича, вихрещений єврей Марко Аврамович, нажив значні статки та поріднився з багатою українською козацькою старшиною. Зокрема, родичами Якова Марковича були Іван Скоропадський та Павло Полуботок. Навчаючись в Києво-Могилянській академії, Я.Маркович був одним з улюблених учнів Феофана Прокоповича, який пророкував Якову блискучу духовну кар’єру, однак той надав перевагу світським чинам. Маркович був одним із найосвіченіших представників козацької старшини свого часу.
Я.Маркович здобув популярність також завдяки своїм щоденникам, які розкривають перед нами цікаві і несподівані сторони повсякденного життя того часу. «Горѣлки здес 7 носатокъ на лицѣ, а перегнали вчера в ночѣ алембикъ на ганнушъ и полинъ», — такий запис знаходимо у щоденнику Якова Марковича від 9 березня 1735 року. Він дає нам цікаві відомості щодо технології виготовлення міцного напою: алембиком називали перегінний куб. Гнали горілку на анісі (ганнушъ) та полині. Скільки ж тієї горілки вигнав головний скарбник за ніч? Словник української мови Б.Грінченка пояснює, що носатка – це міра ємності, яка дорівнює трьом відрам. Отже, у господарстві Марковича за ніч перегнали більше 20 відер горілки! Це наштовхує на думку, що горілку гнали, мабуть, на продаж. І справді, 12 квітня Яків Маркович зробив такий запис: «Пріехал Петро с Кіева и обявил, что продал горѣлку всю, вѣдро кіевское по 10 алт., а привез денег 309 руб…». Справжній бізнес! Нічого дивного, якби не посада. Адже Я.Маркович — генеральний підскарбій, а це вища службова особа в Україні того часу, яка відала державними коштами – такий собі «міністр» фінансів 18 століття.
У той час поширеною була не лише горілка на полині та анісі. Крім неї у щоденнику згадується «горѣлка бузова», «сливова», «вишнева», «цитронова», а також «горѣлка проста», «оковита», «водка гунгарская»(угорська), «гданская» тощо…
(Повну версію читайте у журналі «Історичний калейдоскоп»)
Переглянути зміст журналу «Історичний калейдоскоп»